За традицією, в ніч з 18 на 19 грудня Святий Миколай приносить дітям подарунки і кладе їх під подушку. Напередодні діти пишуть Святому Миколаєві листи. У них розповідають Святому що хорошого та поганого зробили протягом року і просять подарунки. Такі листи адресують до «Канцелярії Святого Миколая».

Микола Чудотворець справді існував і за свого життя зробив багато хороших та добрих справ, які сприймали за справжні чудеса. Переконалася у цьому особисто, коли поїхала на екскурсію у стародавнє місто Демре у Туреччині. Наш екскурсовод, Олена родом з Одеси, запропонувала відвідати храм, де Миколай, якого нині усі називають святим, був настоятелем. Ми, звичайно, погодилися і дружно поїхали подивитися власними очима що ж то за такий храм.

Збігів чи випадків у житті не буває. То ж Олена розповіла, що точна дата народження Миколая невідома, вважається, що народився він у проміжку 270—286 років у грецькому місті-колонії Патара у провінції Лікія (Мала Азія), на той час це був еллінистичний регіон. Миколка був із заможної сім’ї і не знав скрути й браку іграшок або їжі. Але він не був розбещеною дитиною, навпаки, був дуже слухняний і набожний. За переказами його батьки були глибоко віруючими християнами. Коли Микола підріс, то переселився до міста Міра, поблизу сучасного міста Демреде (Туреччина), де продовжував навчання. Його дядько-єпископ висвятив ще молодого Миколая на священика.

Розповіла Олена і про хороші діяння ще юного Миколи. У Мірі жила бідна сім’я. Батьки мали трьох доньок. Одна із них зустріла хорошого юнака і вони хотіли побратися. За тодішнім звичаєм, батьки нареченої мали передати із донькою чимале придане. Однак, ця сім’я була на стільки бідною, що дівчина не мала взагалі ніякого приданого. І тому одружитися пара не могла. Про цю історію дізнався Микола і вирішив допомогти. Існує дві версії того, як Микола зарадив біді. За однією протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно, у кімнату де ночували сестри, шмат золота — на придане для кожної з сестер. За іншою, оскільки сестри були на рік молодша одна одної, — то Миколай щороку, у ніч напередодні повноліття дівчини, приходив до хатини і залишав свій подарунок. Існує також дві версії щодо закінчення цієї історії. За однією: у третю ніч батькові вдається викрити добродія і він сердечно дякує Миколаю за вчинене. На що Миколай заперечує та наполягає, щоб старий дякував Богові, оскільки все від нього. За іншою: Миколай дізнається про задум батька викрити його і на третю ніч він вкидає золото не у вікно, а через комин будинку.

Цій легенді відповідає поширене зображення Святого Миколая на образах з трьома яблуками або трьома золотими кулями. Саме завдяки цій легенді існує традиція анонімних подарунків на Миколая — 19 грудня, бідним та дітям.

Розповіла Олена ще одну історію, яка трапилася із Миколою, коли він був ще юнаком. Й так, між іншим, додала, що у житті не буває ні збігів, ні випадків. Помер настоятель одного храму у місті Міра, де у той час жив Миколай. Священнослужителі довго обговорювали, хто б міг стати настоятелем цього храму. Декілька днів тривали дискусії, але достойнішого так і не обрали. Тоді вирішили, що їм допоможе Господь й «приведе» нового настоятеля. Домовилися, що той, хто увійде до храму, той і буде його настоятелем. Почали чекати першого, хто переступить поріг. Через деякий час двері храму відчинилися й до нього увійшов Миколай.

Усі ці історії про життя Святого, екскурсовод розповіла перед храмом. Зауважила, що усередині завжди людно й дуже гамірно. Тому, у храмі буде спілкуватися пошепки.

Зайшовши до храму, була вражена: людей дійсно багато, так, ніби, на службі. Тут привернули увагу стародавні фрески, різьба по каменю та мозаїчна інкрустована підлога — усе автентичне, перші сторіччя нашої ери. Звернула увагу екскурсовод на восьмикінечні хрести, пояснила що переважно так виглядав символ віри ранніх християн, згодом він поділився й став чотириконечним хрестом, звичним для нас. А ще вказала на стилізацію під якір уже чотириконечного хреста на мармуровій плиті. Таке зображення підтверджує те, що святий Миколай охоронець моряків. Існує навіть поділ Миколи-заступника на мокрого і морського. Мокрий керує водами, а морський — відповідальний за кораблі. Рибалки й моряки намагаються мати при собі ікону із зображенням цього святого, щоб уберегтися від біди на воді. А ще Святий Миколай опікун воїнів, водіїв і подорожуючих, допомагає бідним у скруті; вважається покровителем дітей та студентів, торговців і лучників. Він патрон міст Амстердам (Нідерланди), Барі (Італія), Баранкілья (Колумбія).

А ще Святий Миколай «батько» Діда Мороза та Санта Клауса. Ці персонажі «народилися» відносно недавно і так само, як і Святий Миколай, за гарну поведінку протягом року приносять дітям дарунки.