Діти з особливими потребами повинні навчатися в звичайних школах. У цьому впевнені їх батьки. Вjни кажуть, так особливі діти не будуть "відрізаними" від суспільства та й серед однолітків розвиватимуться краще. Освітяни погоджуються та навіть затвердили Концепцію розвитку, так званого, інклюзивного навчання.

Людмила Яблонська - мама "особливої" дитини. Нині її десятирічний син навчається у реабілітаційному центрі. Та цього, каже жінка, не досить. Хоче щоб її дитина якнайбільше спілкувалася з однолітками.

Це розуміють і освітяни. В жовні минулого року в профільному міністерстві затвердили Концепцію розвитку інклюзивного навчання. Тобто, діти з особливими освітніми потребами на рівні з іншими мають право здобувати знання в будь-яких навчальних закладах. Нині ж у Рівному фахівці на Міжрегіональній конференції мізкували як в Україні започаткувати дійсно якісне інклюзивне навчання.

Одним з найтяжчих моментів - пристосування до інклюзивного навчання дітей-аутистів. І часто-густо причина не в малечі, а в педагогічному складі навчальних закладів. Та попри це, соціалізація таких діток необхідна, певні фахівці.

Самі ж батьки побоюються, що їхній "особливій" малечі звичайна шкільна програма буде затяжкою. Та освітяни кажуть - це не проблема. Адже в процесі для кожної дитини вчителі складатимуть індивідуальний план навчання, який погоджуватимуть з батьками.

Інклюзивне навчання вже випробовують у Сімферополі, Києві та Львові. Окремі рівненські школи також готові прийняти до себе "особливих" дітей. Серед них 13, 22 та 24.