Ця традиційна функція, як і найдавніший орнамент, частково збереглася й досі: трикутники, спіралі, “клинці”, “трироги” і свастики — усе це знаки різних ритуалів. Провідний співробітник Рівне нського обласного краєзнавчого музею Людмила Шахматова розповіла, що в Україні можна виділити кілька регіонів, для яких притаманні певні кольори та сюжети писанок: — Так, наприклад, для Волині характерні жовтий, червоний, зелений та білий кольори. На Поділлі у писанках часто зустрічається чорний колір. А гуцульська писанка — найполіхромніша. Ці писанки відрізняються з-поміж інших дрібним малюнком, який нагадує вишивку, у них багато жовтого та зеленого кольорів. Що стосується сюжетів, то на волинській писанці зустрічаються “грабельки”, вони символізують молитву про дощ, “вітрячки” — ознака засіяного поля, “сосонка” — символ розквіту природи, ознака вічнозеленої рослини. Ще “сосонку” ототожнюють із символом небесного змія. Малюють її жовтим або зеленим кольорами. Характерні для цих писанок знаки, які символізують сонце: коло, восьмираменна зірка або ще її називають “ружа”, також зустрічаються кола з променями. Це солярні знаки. Людмила Шахматова зазначила, що гуцульську писанку найчастіше прикрашають олені, коники, решітка, штриховка. “Меандр” у цих писанках малюють, як додатковий елемент. — Наші пращури ототожнювали сонце з птахом та яйцем. Вони вважали, що сонце пливе по небу, як птах, — трактує символ пані Людмила. — Щоранку птах народжувався з яйця й кінь або олень ніс його небом. — Цікаво, що на Поліссі писанки не писали. Для цього регіону характерні крашанки та скрабанки, характерного цеглянистого кольору. Фарбували яйця у лушпинні, чим насиченішим був узвар, тим інтенсивніший колір яйця. Узор на крашанці вишкрібали ножем, голкою або іншими гострим предметом. Цікаво, що такий сюжет, як “Богиня-Берегиня” зустрічається на писанках усіх регіонів. Вона символізує родючість, достаток, а писанка з “Богинею-Берегинею” є оберегом. Коли дівчина дарувала хлопцю писанку червоного кольору, це означало її прихильність та любов до парубка. До речі, справжня писанка повинна бути сирою. Щоб зібрати матеріал для експозиції пасхальної атрибутики, упродовж десяти років музей проводив заходи “Великодні урочистості”. — Предмети сьогоднішньої колекції принесли у музей школярі, майстри з Рівного, Клевані. Ці писанки — їхні роботи, — каже Людмила Шахматова. — Гуцульські писанки передала у музей Ніна Заяць-Пінчук, рівнянка за походженням, яка все своє свідоме життя прожила у Львові. Вона відома колекціонерка, багато подорожувала і частину своєї колекції подарувала нашому музею.
