Справжніми зодчими називають себе жителі села Вітковичі, що у Березнівському районі. Щороку вони будують новий міст через річку Случ. І щороку знову його розбирають. Зводити чергову переправу люди змушені з єдиної причини - іншого мосту у селі немає. Допомогти у будівництві залізобетонної переправи обіцяли столичні посадовці. Однак перипетії між Кабінетом міністрів та Фондом держмайна докотилися і до глибинки полісся. Справа загальмувалася. Тож селяни знову взялися до роботи.

Річка Случ відділила тутшеніх жителів від сусідніх сіл. На тому березі - і триста гектарів їхніх паїв. Дістатися на той бік можна хіба уплав. Інакше - треба об'їжджати зайвих тридцять кілометрів. Коли ж Случ розливається, міст доводиться розбирати, аби не знесло течією. А потім знову зводити. За власними кресленнями і власними руками. Іллю Сухана тут називають народним архітектором. Разом з односельцями він будує вже дев'ятий такий міст.

Раніше цей міст через Случ будував місцевий колгосп. Коли ж державні землі розпаювали, в руках селян опинилася і переправа. Відтоді люди зверталися чи не до всіх місцевих чиновників і навіть до Президента України. Аби ті допомогли побудувати постійну переправу. У Києві вихід знайшли - запропонували передати селянам мостові ферми, які належать Збройним силам України.

Утім у грудні минулого року справу загальмував Кабінет міністрів - своєю постановою, яка зупинила процес відчудження державного майна, зокрема й військового.

Тож у Вітковичах знову чекають. І на рішення урядовців і на сонячну погоду, аби добудувати черговий міст. Кажуть, на Рівне нщині таких не залишилося. Відтак власноруч зведена переправа, як і раніше, найкоротший шлях на той бік річки, й неабияка місцева принада