Щороку в Україні медики фіксують від ста до 110 тисяч інсультів, 50 відсотків людей, які перенесли інсульт - вмирають впродовж року від початку захворювання. Статистика на Рівненщині теж не краща. Адже вчасна реабілітації чи не найважливіший етап, який може покращити якість життя пацієнта і знизити смертність. В Україні ж отримати таку необхідну і вчасну реабілітацію дуже важко. Чому - далі у сюжеті.

В 2012 році в Україні запрацював пілотний проект Державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою. Завдяки цьому, говорять фахівці, смертність від інсультів зменшилась, а в пацієнтів з'явилась можливість регулярно приймати ліки. Щоправда і в Україні, і зокрема в Рівному смертність від серцево-судинних патологій продовжує займати друге місце.

До того ж ця патологія за останні роки дуже помолодшала.

Для того, щоб після інсульту людина змогла повноцінно жити, їй потрібна не лише перша екстрена медична допомога, а й рання реабілітація.

До останнього часу поняття ранньої активної реабілітації в Україні було відсутнє. До того ж немає необхідної кількості лікарів, які змогли б цим займаться. Та найгірше те, що в Україні ще досі немає чітко сформованої концепції реабілітації інвалідів. Тому суто реабілітаційних установ в країні обмаль, говорять фахівці. Тож уся надія на медичну реформу.

Відтак, нині держава фактично усунулась від проведення реабілітації інвалідів та передала ці функції родині пацієнта. Або ж територіальним центрам медико-санаторного обслуговування та реабілітації інвалідів з порушеннями опорно-рухового апарату. Щоправда цього недостатньо. Фінансування подібних установ передали на місцеві бюджети, які не здатні цього робити. Тож більшість таких центрів припинили роботу. Частково компенсувати їх зникнення можуть приватні клініки, однак така реабілітація не усім по кишені.