10 місяців тому Рівненська облрада під тиском майдану почала переформатовуватися. Облдержадміністрація перетворилась на ще один майдан, а мітингувальники оселились на першому поверсі адмінбудівлі. Побиття активістів у Києві перетворилось на звичне явище, місцеві ж революціонери вирішили боротися юридичним шляхом. Хунта по-рівненськи у спогадах нашого журналіста.

Так у Рівному майдан почав брати владу до своїх рук. Регіоналів тоді попросили вийти коридором ганьби.

Тоді попросили голову облдержадміністрації, якого на робочому місці не виявилось, піти у відставку добровільно.

Ці слова стали пророчими і для тодішнього президента - Віктора Януковича. Про свою легітимність він заговорив місяцем пізніше, з російського Ростову на Дону.

А одразу по тому, як облдержадміністрація обросла барикадами депутати спробували скликати обласну сесію.

Кворуму тоді в сесійній залі не знайшлось, та і офіційного документа про скликання сесії - також.

Навіть молодики в одностроях та балаклавах не допомогли обласним обранцям попрацювати плідно.

Кілька днів перемовин і екс-регіонали, створивши власний європейський вибір в облраді сесію скликали і навіть на неї прийшли. Щоправда, аби дотриматись домовленостей з майданом депутатам знадобилась політична воля і дві спроби.

Тоді головою обласної ради обрали голову ради народної. Обраний до облради від Фронту змін молодий політик взяв на себе важку ношу - дати людям бажане.

Події, які мали б ще 9 місяців тому стати для громади якщо не проривом, то кроком вперед виявились лишень тупцюванням на місці, констатує голова облради.

Нинішня влада відтерміновує суспільний запит на зміни, пояснюючи все традиційною економічною скрутою, та війною. Обіцяючи жити по-новому, але - пізніше. Проте на скільки вистачить народного терпіння цього разу - прогнозувати не береться ніхто.