Кажуть, що з ними вчинили не морально, а самі повелися не по совісті зі слабшими - таке стверджують мешканці одразу кількох сіл Верхівської сільради Рівненського району про сім'ю Реутів. Нагадаємо, минулого тижня державна виконавча служба за рішенням суду вивезла речі цієї сім'ї з приміщення пожежного депо Рівненського льонокомбінату, де вони раніше проживали. Реути звернулися за допомогою до депутатів міської ради та журналістів, наголошували, що їм ніде жити. Однак односельці цієї сім'ї розповіли іншу історію.

Це районний територіальний центр соцобслуговування у селі Дядьковичі. Тут уже майже два роки перебуває сімдесятисемирічна Олена Бицюк, жителька села Пересопниця. Сюди її привезли племінник із дружиною - Анатолій та Ніна Реути. Люди в селі кажуть: перед тим бабця переписала на племінника свою хату.

Мешканці села та працівники сільради запевняють: спадок бабуся планувала лишити іншій племінниці, у якої інвалідність і троє діток. Тим більше, що у племінника Анатолія Реута є ще два будинки на території Верхівської сільради - батьківський у селі Макотерти, де доживає віку його матір, та новобудова у селі Шостаків.

Селяни дивуються обставинам, за яких бабця переписала спадок саме на Анатолія Реута. Мовляв, ні допомоги від нього не мала, ні тепер її на старості років не доглянув - переклав усе на державу.

Це той самий будинок Олени Бицюк у Пересопниці, чимала ділянка межує зі славнозвісним музеєм. А є ще й пай - приблизно два з половиною гектари. Те, що за заповітом усе це належатиме Анатолію Реуту, хоч і неофіційно, підтверджує і секретар сільради, яка завіряла заповіт.

У сільраді кажуть: сама Олена Бицюк заповіт уже не змінить, адже недієздатна. Та переконують: друга племінниця - Олена - зможе його оскаржити. Однак селяни певні: жінка не робитиме цього, бо надто хвора, а до того ж боїться Анатолія Реута.

І мешканці, і навіть депутати Верхівської сільради - запевняють: Реути обділили жінку-інваліди з трьома дітьми.

Самі Реути усе заперечують. Ніна Реут від спілкування відмовилася, коротко кинувши у слухавку, що все це неправда. Тим часом люди в селі сподіваються, що після розголосу знайдеться кому вступитися і за бабусю Олену, і за її знедолену тезку-племінницю.