9 місяців тому, за тиждень після масових розстрілів на майдані міністр внутрішніх справ пообіцяв "відреагувати" на "витівки" Сашка Білого - одного з лідерів революції на заході України. Пізніше виявилось - відреагував жорстко. Так само, як на початку революції гідності тодішній режим відреагував на народні протести - запровадивши в столиці режим антитерористичної операції. Як наслідок - сотня загиблих і ще більше скалічених. Це вже пізніше була окупація Криму, двоє виборів та прихована війна з Росією на Донбасі. От тільки система, проти якої повстав майдан, лишилась.

Друга половина лютого 2014 була найгарячішою в історії сучасної України. Центр столиці перетворився на суцільну барикаду, адмінбудівлі в більшості областей зайняли мітингувальники, на місцях створюються народні ради.

Тоді їх нарекли героями, і похоронили з усіма почестями.

Офіційно сотня загиблих на майдані отримала звання Героїв України за рік після майдану. Під тиском родин загиблих. Хоча ще взимку українці повірили у зміни системи, хоч і з пересторогами.

Зате є інші. Ті, хто навчився вирішувати політичні питання на місцях силою, прикриваючись майданом. Першим пішов голова Костопільської райради після стусанів.

Другим на Рівне нщині був заступник голови облради Олександр Данильчук. За таке майдан точно не стояв, пригадують рівненські активісти за рік після початку революції гідності.

Запит на реальні дії та реформи суспільство поки стиха нагадує владі - війна-бо в країні.