Оксана Дроздач:
- Моя сім’я підтримує всі традиції. Без коляди це не свято - колядники повинні завітати в кожну оселю.
Ольга Ярошик :
- Свято Різдва Христового – це як завжди кутя, гості, дитячі та дорослі голоси, у уст яких лунають колядки, щедрівки. 7 січня після святкового обіду я і моя менша сестричка розпочали колядувати своїм рідним та гостям. І як всі діти моя менша приносить радість в кожну оселю, тобто колядку, ми з мамою її вдягля в український костюм - це бабусина в’язана хустка і зірка. Отож, коли моя сестричка була готова, я йшла разом з нею, можна сказати так званий супровід і "водила" її по вулицях нашого села. Іванка заходила в кожну оселю і "приносила" свою колядку. Так як це хоч і село, та тим не більше ми переживали за неї і тому на вечір не пускали її саму ходити і колядувати, хіба що якщо це на нашій вулиці і з її друзями! Так як народ різний, то собаки, як правило, на такі свята відв’язують, хоча до цих пір не можу зрозуміти чому. Це ж є лише діти, які хочуть щоб їм дали коляду, гостинці!
Людмила Яремчук: - Сім‘єю не колядували, але колядувала донька з подружками. Їй 8 років, ми живемо в селі, тому не боялися її відпускати колядувати, за межі вулиці вона не ходила. Звичайно, що додому впускали й інших колядників.
Катерина Антонюк:
- Колядників завжди раді бачити у своєму домі! І самі колядували!
Петро Сверблю:
- Різдво і Святвечір у родині святкуємо завжди. У нас кутя на столі є, звичайна з маком та медом. Сам не колядував, але колядників впускали.