Про підсумки проведення першої черги мобілізації та особливості проведення мобілізаційної компанії в Рівному та Рівненському району у розмові з т.в.о. міського військового комісара Сергієм Названовим. А також військовий деталізує, яким саме чином здійснюється поширення повісток.

Про це повідомляє рівненський волонтер Юрій Дюг:

Уже можна підсумувати першу чергу четвертої хвилі мобілізації. Виконали завдання?

- Так. На 103 відсотки від завдання. Завдяки залученню добровольців мобілізували трішки більше військовозобов’язаних. Вони вже пройшли первинну підготовку в навчальних центрах ЗСУ на Яворівському, Рівне нському полігоні.

Скільки людей плануєте мобілізувати під час другої черги мобілізації?

- Значно менше ніж в попередню чергу. Загалом цифри ще уточнюються, але цифра на рівні 250 військовозобов’язаних. Це з Рівного та Рівне нського району.

Які військово-облікові спеціальності зараз найбільш затребувані?

- Так само як і під час першої черги дуже потрібні танкісти, зенітники, артилеристи, розвідники, зв’язківці, і звичайно ж лікарі. Але з лікарями є своя проблема.

Яка?

- Я б сказав так – рівень патріотизму. Не секрет, що медиків на фронті не вистачає. Багато смертей спричинені невчасно наданою медичною допомогою. Тому лікарів у військових підрозділах потрібні. От тільки не всі лікарі вважають так само. До прикладу під час зимової хвилі у нас було завдання по мобілізації медиків-офіцерів запасу. У нас в Рівному таких майже 800. З них повістки отримали лише 200 лікарів. З них до війська ми відправили тільки 14. В чому причина? Багато медиків під час мобілізаційної кампанії стають пацієнтами власних лікувальних закладів. Деяких відстоюють головні лікарі закладів, частина намагається банально «відкосити». Так особову справу одного лікаря ми навіть передали МВС через те, що він не з’явився на відправку до військово-медичної академії, а сховався у відпустці.

Власне, яка ситуація з оповіщенням? Наскільки складно вручити повістки тим хто переховується?

- По-всякому буває. Основна проблема, що багато військовозобов’язаних просто не проживають за місцем реєстрації. Або виїхали на тривалий час на заробітки. Відстежити це дуже важко. Поки не буде створений і не запрацює єдиний реєстр військовозобов’язаних у всій країні. Але тут справа за політиками... А ще буває, що військовозобов’язані вигадують тисячу причин – тільки, щоб не взяти повістку.

До речі, хто має право розносити повістки?

- Під час оповіщення військовозобов’язаних виникає багато проблем щодо вручення повісток на виклик до військового комісаріату. На жаль, ці проблеми досі не врегульовані Генеральним штабом та Міністерством оборони з урахуванням трьох черг часткової мобілізації. Основним чинником оповіщення на сьогоднішній день є те, що військовозобов'язаний повинний поставити особистий підпис про отримання повістки, тоді він рахується як оповіщений, а інші методи оповіщення не врегульовані законодавством та нормативно - правовими актами. Законом України No 1169- від 27.03.2014 частина 4 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» доповнена абзацом 2 згідно якому до військової служби відноситься військова служба по призову під час мобілізації на особливий період. Доповнення вказаного пункту з формулюванням - про мобілізацію на особливий період, обумовлено проведенням антитерористичної операції.

Згідно п.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни зобов’язані з’явитись на виклик у військові комісаріати (військовозобов’язані Служби безпеки України - на виклик Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України) для постановки на військовий облік і визначення призначення на військовий час. У вище згаданому Законі не уточняється, яким чином здійснюється виклик до військкомату. Також, на сьогоднішній день відсутні нормативні акти, які б регулювали порядок вручення повісток по призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Разом з тим, використовуючи аналогію права, яким чином здійснюється оповіщення і вручення повісток у Збройні Сили України та інші військові формування на підставі нормативних актів, котрі регулюють подібні правові відносини, з урахуванням положень цивільно - процесуального і кримінально - процесуального законодавства.

Основним нормативним актом, який регулює порядок оповіщення на призов до військової служби і вручення повісток (наказів) є Постанова Кабінету Міністрів від 21 березня 2002 No352 «Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу по контракту».

Пунктом 64 даної Постанови затверджено, що оповіщення громадян по призові на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюються на підставі наказів районних військових комісаріатів (додаток 14) і повістками (додаток 15), врученням призовникам через житлово-експлуатаційні організації, домовласників, відповідні виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, де немає військових комісаріатів, керівників підприємств, закладів, організацій, учбових закладів незалежно від підпорядкування та форм власності.

Наказ районного військового комісара розсилається житлово-експлуатаційним організаціям, домовласникам, відповідним виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, на підприємства, в установи і організації, учбові заклади. Про проведення призову повідомляється через засоби масової інформації.

В зв’язку з цим виникають питання чи прирівнюється вручення повістки військовозобов’язаному та отримання повістки про призов на військову службу від будь-кого із родичів військовозобов’язаного.

Відповідно до аналогії права, а саме Глави 7 «Судові виклики та повідомлення» цивільно-процесуального кодексу України та пп. 1, 3, 7, 8 ст. 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним лицям, вручаються їм під розписку, а юридичним лицям - відповідній посадовій особі, яка розписується про отримання повістки.

Якщо особи, який адресовано судову повістку, не має за місцем проживання, повістку під розпис вручають будь якому з повнолітніх членів сім’ї, проживаючих разом з ним, а при їх відсутності — відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

Особам, проживаючим за межами України, судові повістки вручаються у порядку, визначеному міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких визначено Верховною Радою України, у випадку відсутності таких - у порядку, визначеному статтею 419 дійсного Кодексу.

У випадку відмови адресата отримувати судову повістку, особа котра її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці та повертає її до суду: Особа, яка відмовилось отримувати судову повістку, рахується повідомленою.

Якщо у дійсності, особа не проживає за адресую повідомленою суду, судова повістка може бути направлена за місцем його працевлаштування.

Таким чином, повідомлення за правилами процесуального законодавства не обмежується врученням повістки під розписку. Учасник процесу вважається належним чином повідомленим, також в тих випадках, коли повістка направлена за адресу його реєстрації, на електронну пошту або факс.

Згідно Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка ратифікована Верховним Радою України 17 липня 1997 року, кожний має право на справедливий і публічний розгляд справ у розумний термін незалежним та безпристрасним судом, утвореним на підставі закону.

Внаслідок традицій Європейського права, Законом України No2453-5 від 07.07.2010 у національне законодавство України були внесені зміни, котрі дозволили присікти пагубну практику затягування процесу одної із сторін. Вказані зміни процесуального законодавства України дозволили судам розглядати справи та приймати рішення, направивши повістку двічі підряд за адресую реєстрації сторони, котра не з’являться, незалежно від того, отримав адресат повістку чи ні.

Вручення повісток про призов на військову службу потребує більш суворих правил. Таким чином необхідно внести зміни в законодавчі та нормативно-правові акти, щодо порядку вручення повістки військовозобов’язаним в особливий період відповідно прирівняних до норм процесуального законодавства, що дасть змогу якісно проводити оповіщення та притягувати громадян до адміністративної та кримінальної відповідальності з подальшим внесенням в єдиний реєстр.