Олександр Василець, старший сержант, командир бойової машини 3-го взводу 72-ї бригади, загинув наприкінці липня минулого року. Ховали бійця 5 серпня на малій батьківщині - у селі Богуші на Березнівщині.
Олександр, як старший, завжди ставав щитом за своїх молодших побратимів.
Війна не зламала Олександра. Боєць ніколи не втрачав почуття гумору та вмів кожного підбадьорити.
Ще з дитинства хлопця не лякала ні тяжка праця, ні потреба бути опорою великій родині.
Зараз рідні часто пригадують, яким жвавим та світлим хлопчиком був Сашко.
А ще Сашко вирізнявся кмітливістю та хистом до багатьох справ.
У Олександра Васильця на Київщині лишилися дві донечки - Тетянка та Катя. З дружиною вони розлучилися, але спілкування з дітьми він підтримував й надалі. Саме для них - кажуть рідні - Олександр завжди хотів бути героїв.
Ним і став. Указом Президента Олександр Василець посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
