Військові після участі в антитерористичній операції часто не можуть звикнути, що вони вже не на війні. В багатьох з'являється психологічна травма. Але є й ті, які пройшовши війну, отримавши ушкодження не просто адаптовуються до мирних буднів, а займаються волонтерством та надають підтримку побратимам.

Після повернення із Донбасу життя Андрія Смердова суттєво змінилося. Громадська робота, депутатство, виховання дітей, і прагнення знову повернутися в зону АТО. А все завдяки підтримці членів сім`ї та близьких, хоча зізнається не всі рідні знали, що він на сході.

Важке спорядження, бронежилет, великі навантаженням, нелегкі умови спричинили больові відчуття у суглобі, розповідає Андрій. Перший час на знеболювальних, але далі терпіти біль було не сила.

Саме посилена активність допомогли військовослужбовцю в короткий термін пройти реабілітацію після операцій. А, що стосується психологічного аспекту, 1 грудня 2013 року Андрій з кумом вже були на майдані, а там перші світло шумові гранати та газ.

Але випадки бувають різні. Часто трапляється, що деяким військовим згодом важко знайти своє місце у мирному сьогоденні, розвивається постравматичний стресовий розлад. Як допомогти? Тут потрібна робота спеціаліста. За словами психологів, у нашій країні чомусь ця практика мало застосовується і мало хто шукає порятунок саме у цьому напрямку.

Головне в допомозі демобілізованим – це те, щоб самі учасники АТО були в цьому зацікавлені, наголошує експерт. Перш за все, інтегруватися в нормальне життя допоможе просвітницька робота, іншими словами психоедукація.

Варто пам`ятати, іноді психологічні травми можуть бути більш небезпечні, ніж травми фізичні. Адже, вони здатні нашкодити здоров'ю і життю самих військових, а також тих, хто їх оточує. Анастасія Кучеренко, Юрій Кобів