В осінній частині чемпіонанату 34-річний Любомир Гальчук проявив себе не лише як надійний захисник, але й як умілий пенальтист – три з трьох. Перехід у «Верес» для досвідченого гравця, який вже подумував про завершення кар’єри, став наче ковтком свіжого повітря, можливістю знову пережити хвилюючі миті великого футболу. І от Любомир вирішив залишити команду. Чому, він розповів інформаційній службі НК «Верес».
- Вік футболіста нетривалий. Нині мені – 34, на професійному рівні можливо пограю ще рік, а далі що? А тут з’явився шанс. Мій хороший друг, який працює тренером у Канаді, запропонував приїхати допомагати йому в якості граючого тренера. Плюс він підшукав мені ще й іншу роботу. Ми довго думали з родиною, і вирішили, що такий шанс буває раз в житті. Днями забрав паспорт з візою, їхати потрібно в кінці лютого-на початку березня. Терміни тиснуть. Шкода, адже дуже хотілося дограти цей чемпіонат, допомогти команді. Тому хочу вибачитися перед вболівальниками, і подякувати президенту клубу Олексію Хахльову, який, попри мій контракт, пішов на зустріч.
- У тебе за плечима тривала професійна кар’єра, як гадаєш, місце для «Вереса» у пам’яті залишиться?
- Так, я вже 13 років у професійному футболі. Якби не «Верес», можливо грав би нині у чемпіонаті області і всі про мене забули б. А завдяки йому я провів чудових півроку на досить високому рівні. У мене в кар’єрі були клуби, за які я грав три, п’ять років. Але потім мені дякували і особливо згадати немає що. Найбільше ж запам’яталися ФК «Львів», з яким я виходив до Прем’єр-ліги, де був капітаном, це був розквіт моєї кар’єри, а також «Верес». У Рівному за півроку пережив дуже багато емоцій. Можливо «Верес» буде моєю останньою командою, можливо ні, але її я запам’ятаю назавжди.
Коли прийшов сюди, хвилювався, думав - вік, може не потягну. Але трибуни мене ніби на руках несли вперед. Чудові враження від вболівальників. Щоб хоч якось віддячити за таку підтримку, хочу двом з них подарувати свої ігрові футболки. Я вже попросив керівництво команди під час першої домашньої гри з «Буковиною» одну з них вручити Артему. Хто можливо забув, це той хлопчик-вболівальник, на лікування якого ми збирали гроші. А іншу – нашому фанату на інвалідному візку, який завжди з клубним шарфом. На жаль, не знаю як його звати, але він часто після гри зі мною спілкувався.
- Ти провів вже з оновленим «Вересом» майже три збори, як гадаєш, шанси у цієї команди на вихід до першої ліги є?
- У програному поєдинку проти «Демні» грали переважно новачки. А от недільний поєдинок проти «Скали» був показовим. На полі вже було видно команду, кістяк, здатний досягати результату. Попереду місяць, якщо до нинішнього складу додати ще два-три хороших виконавці, думаю, все буде гаразд.
Про це повідомляє інформаційна служба НК «Верес».
