"Чужі діти" - так часто називають сиріт. Власники дитячих будинків сімейного типу стверджують, що "чужих не буває". Завдяки таким людям, діти, позбавлені турботи біологічних батьків, мають де жити, адже держава свої дитбудинки анулювала. Як створити дитячий будинок сімейного типу - далі в сюжеті.

Подружжя Галини та Ярослава Заморських мають троє власних дітей. Ще п'ятьох взяли під опіку, створивши будинок сімейного типу. Жінка зізнається, раніше й подумати не могла, що виховуватиме не своїх дітей. Тепер же їх у сім'ї стільки, що не поміщаються у автомобіль. Всі на рівних правах.

Це молодший брат Альони - Олексій. 5-річний хлопчик наймолодший, кого Галина та Ярослав взяли під опіку. Біологічний батько приділяв дитині не достатньо уваги, навіть іграшок у хлопчика не було. Зараз же Олексій Олексійович, як він сам себе називає, має все необхідне.

Оформивши опіку над дитиною, потрібно бути готовим відповідати за неї, навіть у складних ситуаціях. Про це родина Заморських добре знає, бо ж іще один їх прийомний син - Михайло – потребував операції на серці, яку вже провели. Поки хлопчик та іще один вихованець Заморських у санаторії, вдома панує незвична для родини тиша.

Взяти дитину під опіку в Україні нелегко, так само й усиновити. Потрібно зібрати чималу кількість документів, бути готовими до приїзду в дім соціальних служб, які перевірятимуть потенційні умови проживання дитини. Далі - спеціальний облік і пошук для усиновлення, який може тривати роками.

З 2006 року опікуни отримують державну допомогу на утримання прийомних дітей. Це 2 прожиткових мінімуми щомісяця та ще 30% цієї суми, як винагорода за їхнє бажання. Всиновлювачам виділяють 42 тис. гривень разової допомоги.

Загалом, у області майже сотня дітей, які потребують усиновлення або опіки. Та здебільшого - це дітки, які мають проблеми зі здоров'ям. На жаль, кажуть соцпрацівники, сильних духом сімей, які не побояться взяти таких дітлахів до себе одиниці.