Що насправді ми знаємо про сучасну контрацепцію та наскільки наше уявлення про протизаплідні засоби відповідає дійсності? На ці та інші питання відповідає лікар-гінеколог, кандидат медичних наук Дмитро Лубнін.

Лікар переконує: страх перед прийомом гормональних контрацептивів — це лише наслідок міфів, котрі живуть у нашій свідомості. Адже тривалий час на наших теренах контрацептиви сприймали як прояв чужого, прозахідного способу життя. Тож і нині, отримавши у спадок від своїх матерів і бабусь ці міфи, уже 18-річні пацієнтки впевнені, що приймаючи гормональні контрацептиви, вони розтовстіють, укриються волоссям і ніколи не матимуть дітей.

Тоді як насправді це - найнадійніший і найбезпечніший запобіжний засіб.

Крім того, гормональна контрацепція є профілактикою багатьох серйозних жіночих хвороб.

Мало хто знає, що насправді менструація доволі погано відбивається на жіночому здоров'ї. Адже в ідеалі жінка запрограмована природою на вагітність і грудне вигодовування, а в цей час її яйники відпочивають. Натомість, у сучасної жінки, націленої на кар'єру, котра має, в середньому, двох дітей, яйники працюють без відпочинку. А гормональні контрацептиви “вимикають” менструальний цикл, даючи репродуктивній системі відпочити.

Цією дією препарати забезпечують профілактику багатьох хвороб. Їх прийом захищає жінку від безлічі гінекологічних хвороб, не пов'язаних з інфекціями: міоми матки, ендометріозу, поліпів ендометрію, гіперплазії ендометрію, функціональних кіст яйників, онкологічних захворювань жіночої статевої та навколостатевої систем.

З прийомом гормональних контрацептивів знижується кількість кров'янистих виділень, а отже зберігається рівень заліза. А завдяки естрогенам, які містяться у препаратах, жінка вступає в менопаузу з краще збереженою кістковою тканиною — у неї знижується ризик розвитку остеопорозу.

Водночас, гормональні протизаплідні засоби мають ряд протипоказів. Препарати не призначаються при онкологічних хворобах репродуктивної системи, серйозних шлунково-кишкових захворюваннях, хворобах печінки, за схильності до утворення тромбів у сім'ї та в самої пацієнтки, а також якщо пацієнтка палить.

Протипокази виявляються у процесі спілкування з пацієнткою і проведення додаткових обстежень: загального і біохімічного аналізу крові, аналізу на згортання крові, УЗД статевих органів, черевної порожнини, мазка на цитологію з поверхні шийки матки. Самостійний прийом контрацептивів неприпустимий. Правильно підібраний препарат можна порівняти з правильно підібраним взуттям. Лише за розміром ноги не можна заздалегідь сказати яка модель вам підійде: туфелька може мати невідповідний підйом, надто вузький мисок тощо. Численні історії про те, як пацієнтки через місяць після призначення препарату починають скаржитися на зайву вагу, зниження лібідо, кров'янисті виділення, подібні до історії із взуттям, яке не підійшло. А ви продовжуєте у ньому ходити, до крові натираючи ноги.

Тому досвідчений лікар має поцікавитися, зокрема, і яка форма препарату зручна для жінки. Адже хтось достатньо дисциплінований, щоб щодня в один і той самий час приймати пігулку, а комусь ліпше підійде пластир, який клеїться раз на тиждень. Тому спочатку обираємо підхід. Після цього призначається монофазний препарат, який пацієнтка приймає упродовж місяця. Якщо з'являються побічні ефекти, його замінюють на інший. Різні препарати мають ще й різні переваги у тих чи інших ситуаціях. Так, наприклад, у разі затримки рідини в організмі, варто обрати препарат з легкими діуретичними властивостями.