Паралельно ви поглядаєте весь час на телефон – ви щойно переписувались з дитиною, мамою чи коханим. Іноді це все відбувається під музику в навушниках, ви не забуваєте періодично перемикати треки.
Час від часу на екрані з'являються французькі слова – працює програма, яку ви встановили минулого тижня, щоб розширити свій словниковий запас. А ваш фітнес-браслет часом нагадує, що сьогодні ваш мінімум кроків ще не пройдено і до половини. Ви встаєте походити навколо стола, перевіряючи повідомлення на телефоні.
Так виглядає звичайний робочий процес мільйонів людей по всьому світу.
Багатозадачність створює враження, що ресурси мозку задіяні на повну. До цього відчуття дуже легко звикнути, в якийсь момент ви ловите себе на думці, що просто читати книгу недостатньо ефективно, тому вже ніколи не читаєте просто так – тільки в транспорті, на біговій доріжці, на ходу. Ви встановлюєте планшет чи електронну книгу на ручку дитячого візочка, тому що просто гуляти з немовлям – не дає відчуття максимальної ефективності. У той же час дослідження показують, що багатозадачність уповільнює реакції та знижує ефективність розподілу уваги.
Експериментальним шляхом вчені з Стенфордського Університету ще в 2009 році встановили, що так звані heavy media multitaskers, ті хто весь час намагаються виконувати багато завдань одночасно, повільніше працюють і більш вразливі до відволікань.
Постійно відволікаючись на безліч завдань, ви не вчите свій мозок швидше обробляти відволікаючі фактори, а навпаки привчаєте його, що весь час відволікатись - нормальна схема роботи.
В той же час варто згадати, що тут мова йшла про виконання завдань, а от сприймати декілька одночасних потоків інформації людина сучасна таки навчилась швидше і ефективніше.
Наприклад, згідно з дослідженням, яке опублікували в Computers in Human Behavior, ті молоді люди, які активно користуються соцмережами, весь час оновлюють стрічку і взаємодіють із своїми друзями на Facebook, YouTube та Twitter, показують вищі результати у когнітивних навичках. У них краща пам’ять, вони здатні порівну розподіляти увагу між одночасними потоками інформації.
Ті, хто однозначно виступає за те, що паралельне виконання декількох справ негативно впливає на якість виконання будь-яких завдань, закликають звернути увагу на те, що будь-яка багатозадачність заборонена для людей, які працюють у потенційно небезпечних сферах.
З побутових прикладів, які кожен може випробувати на собі, – автомобіль. Всім відомо, чим часто закінчуються спроби користування месенджерами чи навіть просто телефоном під час водіння – достатньо ознайомитись із статистикою дорожніх аварій.
То чому ми думаємо, що одночасне виконання декількох завдань покращить наші результати в інших сферах? Все ж слід зазначити, що є люди, чий мозок здатен ефективно впоратись із багатозадачністю. Дослідження, опубліковане у Psychonomic Bulletin & Review в 2010 році, показало, що таких людей приблизно 2,5%. Вчені досліджували багатозадачність водіїв авто. Під час додаткових завдань значно погіршилася реакція 97,5% учасників експерименту, 2,5% блискуче впорались з усіма завданнями. Керівники експерименту запропонували їх називати supertaskers.
Варто відверто поговорити із собою – чи справді ми супертаскери?
