(*Христина Сиволап*) – рівнянка, яка нині живе в Києві. Молода матуся створює неповторні режисерські роботи. Цього літа Христина відзняла новий український серіал "Тато Ден." Про нього та підготовку до новорічних свят вона розповіла журналісту rivne1.tv.

Навчалася майбутня режисерка у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. Ще студенткою, Христина зняла короткометражний документальний фільм “Вірую”, з яким дівчина брала участь у фестивалі NYC. Також працювала над соціальною рекламою на тему української мови.

Це мотиваційне відео здобуло диплом за 3-тє місце у номінації “Соціальна відеореклама” на 6-му Національному фестивалі соціальної реклами. Короткометражний ігровий фільм “Дужевільний”, дипломна робота Христини, був учасником 5-го Міжнародного фестивалю короткометражних фільмів Wiz-Art. У 2013 році зняла відому короткометражку "Давай не сьогодні".



pic

Робота отримала визнання, в тому числі, у 2015 "Давай не сьогодні" оцінили в рамках проведення Міжнародного кінофестивалю у Каннах, також фільм отримав дві нагороди в Мюхені в рамках Festival JULA - приз глядацьких симпатій та за найкращий сценарій.

ЧИТАЙТЕ:Короткометражка режисерки з Рівного здобула чергову перемогу на міжнародному фестивалі

Звідки виникла ідея відзняти такий серіал на Україні?

Ідеї знімати серіали зазвичай належать продюсерам, тож не впевнена, що це питання до мене. Але так як я відповідь знаю, розповім.

“Тато Ден” – це адаптація новозеландської романтичної комедії. Здавалось би – де Україна, а де Нова Зеландія. Інші люди, проблеми, інший світ. Але сюжет нашого серіалу настільки універсальний, що буде зрозумілий усюди – це про любов. Пара головних героїв має різницю у віці 15 років. Вона старша та має трьох дітей. І ця історія, з одного боку, абсолютно незвична, а з іншого дуже - інтригуюча, з усім зрозумілим конфліктом і наслідками.

ЧИТАЙТЕ:Рівнянка стала режисером телесеріалу, який покажуть на СТБ

Що першим ділом Ви робите, коли приходите на знімальний майданчик?

Банально – посміхаюсь членам знімальної групи по черзі і бажаю доброго ранку. Навіть якщо він аж ніяк не добрий (а таке під час знімального процесу буває часто). Ну а потім – кава, багато кави.

Яка атмосфера панує на знімальному майданчику і хто її створює?

Я завжди дуже прагну дружньої атмосфери на майданчику. У кожного режисера свій підхід, хтось багато нервує, кричить, буває строгим. Я так не можу, це заважає мені думати і не допомагає творчості. Хоч, навіть попри мої намагання, бувають суперечки, без них ніяк. Зазвичай – з акторами, які бачать свою роль якось по-іншому.

Також, у знімальному процесі важливий тандем режисера і оператора. Якщо вони не спрацьовані, не підготовлені і їхні погляди не збігаються – страждатиме вся знімальна група.

А загалом, кожен учасник процесу впливає на атмосферу. Тож на етапі збору команди, я намагаюсь запрошувати людей близьких по духу.

Ви хочете створювати українське кіно, чи є нові ідеї?

Звісно хочу! І планую це робити. Ідеї є, тож я намагаюсь надихнути свого сценариста їх розписувати.

Чи маєте якийсь талісман, який приносить удачу?

Не маю, чесно кажучи. Я не забобонна людина. Але вірю у силу думки, якщо думати про найкраще, удача справді приходить.

Як Ви зуміли поєднати роботу і сімейне життя,адже маленька дитинка вимагає багато часу?

О, це цікаве питання. Та поки що не зуміла, а тільки намагаюсь. Коли 12 годин підряд керуєш знімальною групою, а потім без сил приходиш додому, і одну малесеньку дівчинку не можеш вмовити почистити зуби – це складно.

Ну і після зйомок, коли я на три місяці випала з життя, весь вільний час намагалась присвячувати дитині. Хоч та і стала мене іноді називати «бабуся»



pic

Наближаються новорічні свята, чи вже вирішили де будете зустрічати їх і з ким?

Вирішила. Дуже хочу із сім’єю. Ми з батьками і сестрою живемо в різних містах, тож бачимось не часто. І провести разом свята – це кльова нагода поспілкуватись!

Чи Ви вже замовляли щось Діду Морозу?

Так! І він навіть вже передчасно до мене прийшов, тож можу поділитись! Це уроки малювання! Колись давно я закінчила Рівне нську художню школу і дуже сумую за тією атмосферою. Тож я прямо не можу дочекатись, коли знову малюватиму під керівництвом професіоналів.

Чого б Ви хотіли побажати рівнянам у Новому році?

Дуобусів у кожен дім бажати не буду. Перемог “Вересу”, теплого притулку усім собакам-безхатченкам, світла в домі та гарних доріг. Загалом бажаю, аби усе було рівно!

Ми з нетерпінням будемо чекати нових робіт Христини та бажаємо юній режисерці творчого натхнення, нових ідей та щасливих Новорічних свят!

pic