"Ставь,истарік магарич, ми тваєво сина щас убілі. Закальонний бил бандьора!"
Це сказав цій родині офіцер НКВД, щойно убивши їхнього сина - упівця. Брат вбитого, фронтовик, що добровольцем, будучи неповнолітнім, пішов воювати з гітлерівцями, плакав, коли розповідав цю історію.
Молодші брати і сестри вбитого упівця прийшли на всипане відстріляними гільзами і залите кров'ю місце останнього бою їхнього брата, що потрапив в енкаведистську засідку, і поклялися там мститись москалям.
