rivne1.tv / Проекти / Родинний портал «Рівне 1» / Порадник /
// 15.05.2018

Як ми несвідомо привчаємо дітей терпіти насильство?

Як ми несвідомо привчаємо дітей терпіти насильство? Про насильство, зазвичай, батьки із дітьми не говорять. Або вже після випадку, котрий може трапитися або ж чекають відповідного віку. Але разом з тим, щодня, мимоволі ми вносимо у життя дітей фрази, котрі таки можуть "зламати" їх психологічно, просто завдяки тому, що повторюються часто та систематично. Що ж саме ми робимо не так - читайте далі.

Ну це ж хлопці, вони всі такі!



Найчастіше ця фраза виступає своєрідним виправданням поганій поведінці хлопчаків, зокрема бійок із іншими. Але це не так - хлопці можуть поважно ставитися до людей і речей. Звідси висновок - кажучи цю фразу ми підсвідомо говоримо хлопцям, ну ви агресивні, бо ви чоловіки.



pic

Цілування/обіймання з родичами та близькими людьми під примусом

Затиснути малечу в обіймах, зацілувати проти її писки та крики. Знайома ситуація, хіба ні? Особливо ніхто у малюків не запитує, чи їм це приємно та потрібно та і чи комфортно їм під час усього цього. Дайте дитині альтернативу - попрощатися із близькими у тій формі, яка їй буде комфортною - чи то поцілунок чи просто махання рукою.



pic

Ти сам винен, що тебе б'ють!

Ойойой....фраза ще та, а що ж вона робить із дитиною і взагалі мови немає. Особливо, якщо у сім'ї не одна дитина, суперечки виникають часто, і варто дізнатися та розібратися у ситуації, а не вирішувати її "однобоко". Коли ми запитуємо: "Може ти сам(а) винен(а) в тому, що тебе вдарили?", – ми вчимо і потерпілого і винного тому, що хтось може змусити іншого зробити поганий вибір. І нагадайте малюкам - у них завжди є вибір чи вдатися до насильства чи не реагувати на будь які образи.



pic

Б'є, значить ти йому подобаєшся

Аби привернути увагу іншої людини застосовувати фізичну силу заборонену - привчіть до цього правила вашого малюка. І це анітрішки не інтерес до дитини, адже у дитини складеться хибний стереотип - любов це страждання.



Засудження зовнішності та поведінки жінок

Малюки усе чують та запам'ятовують те, що ми говоримо про інших. Вони можуть повірити, що існують випадки, при яких жертва заслуговує того, що з нею сталося, або те, що вони мають право піддавати насильству тих, хто на нього «заслужив».


Говоріть малюкові, що ніхто не заслуговує на насильство, погане до себе відношення та не провокує його.
Олена Рибінська
переглядів: 1718

<< попередній матеріал    список    наступний матеріал >>



Інші публікації у розділі:

// 27.06.2018
<a href='/Info/?id=91994' >Спілкування у родині - секрети успіху батьків та дітей [ПОРАДИ]</a>

Спілкування у родині - секрети успіху батьків та дітей [ПОРАДИ] (переглядів: 920)

Не тільки окремих сімей, а й суспільства загалом. Проблема дитячої агресії розввається і торкається чи не кожного. Спалахи люті та бажання руйнувати, провокують батьків ізолювати дитину або ж відсторонити від зайвого спілкування із однолітками. Але що робити, аби попередити такі прояви характеру та особистості? Читайте далі.
// 26.06.2018
<a href='/Info/?id=91132' >"3 хвилини" - правило, котре може чимало змінити у стосунках із дітьми </a>

"3 хвилини" - правило, котре може чимало змінити у стосунках із дітьми (переглядів: 261)

Три хвилини - багато чи мало? А якщо я вам скажу, що ось ці заповітні три хвилинки можуть багато чого змінити у ваших стосунках із дітьми. Як пояснюють це психологи - читайте далі.
// 27.05.2018
<a href='/Info/?id=77486' >Що повинні знати діти про спілкування із незнайомцями? [ПОРАДИ]</a>

Що повинні знати діти про спілкування із незнайомцями? [ПОРАДИ] (переглядів: 2612)

У наш неспокійний час діти повинні бути максимально уважними на вулиці та знати елементарні правила поведінки із незнайомцями. І саме ми, батьки, повинні їх навчити цьому. Що обов'язково потрібно знати дітям про спілкування із незнайомцями - читайте далі.
// 15.05.2017
<a href='/Info/?id=82858' >Що не варто робити батькам? [ТОП поради мамам і таткам]</a>

Що не варто робити батькам? [ТОП поради мамам і таткам] (переглядів: 349)

Я - мама. І я доволі часто нервуюся: як донька в садочку, чи їй не холодно/спекотно, чи поїла, чи встигає в навчанні і т.д. Але найбільш з'їдає нервових клітин...переживання чи правильно я її виховую? Чи вірно говорю з нею, даю поради, чи не проживаю за неї її життя? І думаю, я не одинока в своїх переживаннях. І зібрала в статті нижче днекілька корисних порад, котрі направлять нас, батьків, в потрібному напрямку.