Біла тростина мій брат і товариш. У цьому запевняють люди з вадами зору. Незрячі рівняни скаржаться держава не надто звертає на них увагу, тому сліпим доводиться нагадувати про себе. Цього разу акцією "Якщо добром зігріти серце". Протягом місяця інваліди на концертах та виступах розповідатимуть про свої біди небайдужим людям.

Геонефа Лучинська про проблеми незрячих знає не з розмов. Жінка ще в дитинстві через хворобу втратила зір. Однак недуга її не зламала. Жінка і сім'ю створила і улюблену роботу знайшла. А нещодавно після операції вона почала трохи бачити, та проблем, розповідає, не поменшало. Олександр Бузна працює у товаристві сліпих. 5 років тому він втратив зір. Розповідає, жити у темряві важко, особливо коли знаєш, що таке бути зрячим. Однак найбільше його нині турбує самотність.

Аби привернути увагу суспільства до проблем незрячих людей, товариство сліпих проводить акцію "Якщо добром зігріти серце". Голова товариства Любов Боровська наголошує, сліпі люди також мають право на повноцінне життя та працю. Без належної уваги держави, незрячі вчаться самі давати собі раду.

Єдине світло у житті незрячих - допомога небайдужих людей. Тому члени товариства сліпих просять не закривати очі на їхні проблеми.