Василь Жук заробляв на будівництві, захоплювався героями Майдану, а коли у серпні минулого року надійшла повістка – без вагань пішов до військкомату. Служив Василь у 93-й окремій механізованій бригаді. Хлопчина був найстаршим сином і годувальником сім’ї. Тато - афганець, мама працює у дитячому садочку, у нього також лишилися рідні брат і сестра.
Василь виріс у цій чепурній невеликій хатинці. Не цурався ніякої роботи і дуже дорожив теплими родинними стосунками.
Про веселий та вигадливий характер Василя пригадує його класний керівник. Зізнається: з ним ніколи не було сумно. Він обожнював фізкультуру, був активним учасником шкільної самодіяльності та часто їздив по Україні у складі шкільної команди КВН.
Втім, славився у школі Василь і своїм загостреним почуттям справедливості.
Справедливості тепер вимагають і друзі Василя. Тіло бійця на малу батьківщину привезли.. волонтери. У військкоматі для цього не виявилось «юридичного механізму» - писала на своїй сторінці у Фейсбук рівненський волонтер Вікторія Шинкаренко. Саме завдяки її зусиллям тіло Василя таки повернулось додому. Його близькі щиро й відверто обурюються такому ставленню до героїв, які живуть поруч з нами.
Ми - не маємо права забути. Ми - не маємо права робити вигляд, що нічого не відбувається. Вшановуючи пам'ять загиблих, не забувайте і про живих. Їм потрібна ваша допомога і небайдужість.
Слава Україні!
