Наш ровесник Незалежності, Андрій Беленчук, як і всі, ходив до школи, а потім здобував спеціальну освіту у Володимирецькому ВПУ №29. Згодом була строкова служба, під час якої доля закинула нашого Героя аж на Луганщину. А вже потім, після «дембеля», простий хлопчина повернувся додому та жив звичайнісіньким життям сільського мешканця.

Про це пише Рівненський обласний ТЦК та СП.

Він побачив світ 1991 року, 14 жовтня… Кажуть, хто народився у таке велике свято, має щасливу долю…
Певно, десь воно і так…

Кардинально змінилася доля Андрія 24 лютого 2022 року. Адже вже 25 лютого він, як і тисячі його земляків, пішов до ТЦКСП, щоб стати на захист рідної землі.

Наш Андрій Беленчук став штурмовиком у 68-ій окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Багато можна писати про бойові будні військовика, подекуди за 300 метрів від позицій якого були вороги. Але наш мовчазний хлопчина не надто хоче розповідати про оті часи… Лише дивний туман застилає його очі… Так, він знову поринув у спогади… А згадати є що… Адже не просто так нагороджують військовослужбовців почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест». Ой, не просто так… Разом з побратимами, проявивши мужність та героїзм, вони успішно виконали вкрай важливе завдання. Ми не питаємо, яке. Адже розуміємо, що майже кожне із тих завдань було і є вкрай важливим для нашої Перемоги. Але є серед них такі, за які потім дають нагороди…

Можна сказати, що Янгол завжди був поруч з Андрієм. Хоч він і віджартовується, що автомат, в який поцілила куля російського окупанта, врятував його життя для сина. Та і після другого важкого поранення молодий чоловік таки вижив… Вижив всупереч, хоч має пластину в передній частині голови, сліпий на одне око та чергова важка контузія позбавила слуху на одне вухо…

За взірцевість у службі командування військової частини відзначило нашого співрозмовника «Хрест воїна-єгеря» І ступеня, і в свої 33 роки він вже «Учасник бойових дій».

Хоч ворог і зламав життя та долю нашого Андрія, але непоборними лишилися його щира віра у справедливість боротьби з окупантами на своїй землі, віра в те, що ніколи не будуть майоріти чужі прапори у нашій Україні.

Адже він аж ніяк не хоче, щоб його трирічний синочок бачив ті жахіття, що несуть із собою російські солдати…
Нині здоров’я нашого Героя не дозволяє йому виконувати завдання по захисту Батьківщини на ліній фронту, однак він не звільнився. Будучи обмежено придатним до військової служби, Андрій БЕЛЕНЧУК продовжує службу в роті охорони Другого відділення Вараського районного ТЦКСП.

На зображенні може бути: 2 людиниНа зображенні може бути: 1 особаНа зображенні може бути: 1 особаНа зображенні може бути: 1 особа