Мефодій Фьодоров народився у далекій Оренбурзькій області. Його батько працював столяром, а мама, маючи за плечима два класи початкової школи, навчала грамоті трьох дітей. Двоє з них вже довгожителі. Старшій сестрі Мефодія Михайловича - Вірі вже 102 роки, сам він відзначає сторіччя. А рідним називає саме українське Рівне , в якому прожив 70 років.
Згадати сьогоднішньому ювіляру Мефодію Михайловичу є що: і службу у кавалерійському полку, і роботу дільничним інспектором, і воєнруком у школі, і головою колгоспу. Затим була війна. Нині про неї онукам нагадують три ордени та безліч медалей. А ще історія справжнього кохання їх дідуся та бабусі.
Після війни Мефодій Фьодоров залишився працювати у міліції. Дослужився від сержанта до полковника. Саме тому по-особливому сприйняв подарунок від сьогоднішніх правоохоронців.
На пенсію сьогоднішній ювіляр пішов рано, та не відпочивати. Працював і на м'ясокомбінаті, і в спортшколі і так до 80-ти років. А до 90-та сам керував автомобілем. Навіть розмінявши дев'ятий десяток не сидів склавши руки - іще п'ять років тому був домкомом, облаштовував територію, допомагав сусідам.
Мефодій Фьодоров і досі не бачить життя без роботи, без руху. Ще сам виходить гуляти у парк, підтримує рідних: двох дочок, трьох онуків і двох правнуків та стежить за нинішніми подіями. Тож має щире побажання сучасному поколінню.
